Культура Єгипту, як відомо, мала добре розвинені технології, що демонструють об'єкти і споруди, створення яких можливо тільки за наявності теоретичної бази. Підтвердження розвитку первинних теоретичних знань в Єгипті наука отримує останнім часом. Проте, на таке походження вказує, більшою мірою езотеричну, концептуальну приналежність мають подібності теоретичних - традиційні джерела алхімії - цього химерного й барвистого «симбіозу» мистецтва і, певною мірою - примату одного з основних розділів природознавства - хімії, тільки формально бере початок у цьому комплексі знань і досвіду. Серед таких джерел у першу чергу варто назвати - «смарагдового скрижаль» (лат. «Tabula smaragdina») Гермеса Трисмегіста, як і ряд інших трактатів «Великого алхімічного зводу».
Мав місце ще в IV-III століттях до н. е. на Сході (в Індії, Китаї, в арабському світі) ранній «прототип» алхімії. У цей і наступні періоди були знайдені нові способи отримання таких елементів як ртуть, сірка, фосфор, охарактеризовано багато солей, вже були відомі і використовувалися кислота HNO3 і луг NaOH. З раннього середньовіччя отримує розвиток те, що зараз прийнято розуміти під алхімією, в якій традиційно з'єдналися, поряд з вищеназваними наукоподібними компонентами (у сенсі сучасного розуміння методології науки), філософські уявлення епохи і нові для того часу ремісничі навички, а також магічні та містичні уявлення, останніми, втім, і була наділена в окремих своїх проявах і особливості філософська думка того часу. Відомими алхіміками того часу були Джабір Ібн Хайян (Гебер), Ібн Сіна (Авіценна) і Абу-ар-Рази. Ще в античності, завдяки інтенсивному розвитку торгівлі, золото і срібло стають загальним еквівалентом вироблених товарів. Труднощі, з якими пов'язане отримання цих порівняно рідкісних металів, спонукали до спроб практичного використання натурфілософських поглядів Аристотеля про перетворення одних речовин в інші; виникнення вчення про «трансмутації», разом з уже названих Гермес Трисмегіст, традиція алхімічної школи пов'язувала і з його ім'ям. Подання ці зазнали мало змін аж до XIV століття.
Мав місце ще в IV-III століттях до н. е. на Сході (в Індії, Китаї, в арабському світі) ранній «прототип» алхімії. У цей і наступні періоди були знайдені нові способи отримання таких елементів як ртуть, сірка, фосфор, охарактеризовано багато солей, вже були відомі і використовувалися кислота HNO3 і луг NaOH. З раннього середньовіччя отримує розвиток те, що зараз прийнято розуміти під алхімією, в якій традиційно з'єдналися, поряд з вищеназваними наукоподібними компонентами (у сенсі сучасного розуміння методології науки), філософські уявлення епохи і нові для того часу ремісничі навички, а також магічні та містичні уявлення, останніми, втім, і була наділена в окремих своїх проявах і особливості філософська думка того часу. Відомими алхіміками того часу були Джабір Ібн Хайян (Гебер), Ібн Сіна (Авіценна) і Абу-ар-Рази. Ще в античності, завдяки інтенсивному розвитку торгівлі, золото і срібло стають загальним еквівалентом вироблених товарів. Труднощі, з якими пов'язане отримання цих порівняно рідкісних металів, спонукали до спроб практичного використання натурфілософських поглядів Аристотеля про перетворення одних речовин в інші; виникнення вчення про «трансмутації», разом з уже названих Гермес Трисмегіст, традиція алхімічної школи пов'язувала і з його ім'ям. Подання ці зазнали мало змін аж до XIV століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар